Соціаліст Микола Рудьковський – новий герой серії про , "маєтки вітчизняної політичної еліти."

Після Віктора Ющенка і його соратників, Віктора Януковича і його товариша Антона Пригодського, Юлії Тимошенко і Дмитра Табачника настала черга соціалістичних вождів.

Життєвим умовам Рудьковського позаздрять Шредер, Блер та інші постаті всесвітнього лівого руху. Свого часу, після дефіле Рудьковського за кермом "Астон-Мартіна", в Соцпартії вже намагалися порушити питання про невідповідність його стилю життя соціалістичним ідеалам. Зараз історія може отримати продовження.

Отже, Микола Рудьковський мешкає у котеджному містечку "Золоті ворота" за Конча-Заспою, що по Старообухівській трасі.

У Рудьковського багато зелених насаджень

Це – один з найперших житлових комплексів, який виник в передмісті Києва. Закладений у середині 1990-х, він стрімко розвивався і зараз нараховує близько двохсот маєтків.

Тут неможливо викупляти землю гектарами, але територія обжита, і за рахунок цього – найкраща інфраструктура з усіх подібних поселень: є не тільки ресторан, але і спільний на всіх дитячий майданчик. У "Золотих воротах" існують і свої містичні історії – тут застрелився або був убитий екс-міністр внутрішніх справ Юрій Кравченко.

За свідченнями мешканців містечка, Рудьковський переїхав до "Золотих воріт" у 2005-2006 роках.

Будинок і прилегла територія виглядають охайно

На фото видно, що маєток міністра, витриманий у європейському стилі, стоїть під темною черепицею та за кованим парканом.

Перед входом – ліхтарі, подібні до тих, які прикрашають парк Юлії Тимошенко. Газон доглянутий, кущі вистрижені у кулеподібну форму. Будинок міністра стоїть на березі річки Козинка.

Центральний вхід до Рудьковських

Без садового майстра тут не обійшлося

За словами джерел, Рудьковський не купував готовий маєток, а будував за власним проектом.

Житло Рудьковського має площу 300-400 квадратних метрів і розташоване на ділянці в 20 соток. За оцінками одного зі старожилів "Золотих воріт", це все обійшлося Рудьковському в 2 мільйони доларів – земля затягнула на п'ятсот тисяч доларів, а всі роботи зі зведення будинку і благоустрою території – на півтора мільйона.

Це дешевше, ніж брати маєток готовий під ключ – зараз подібні коштують три-п'ять мільйонів.

Ціни на нерухомість під Києвом можуть шокувати мешканців Беверлі-Хіллз

Цікаво інше – будинок не значиться в декларації про доходи Рудьковського за 2006 рік, яку, відповідно до закону про боротьбу з корупцією, він оприлюднив в "Урядовому кур'єрі".

Так само там не вказано, що існують якісь додаткові джерела грошей, які дозволяли б мати подібну нерухомість.

У газетній замітці Рудьковський від першої особи повідомляє, що має квартиру на сто метрів та зарплату, яка протягом 2006 року склала 170 тисяч гривень.

Газета "Урядовий кур'єр", номер за 27 квітня 2007 року

Члени родини – дружина і дві маленькі доньки – доходів не отримували. Рахунків у банку, як випливало з повідомлення, ні Рудьковський, ні його найближчі не мають.

Це відразу впало в око. "Українська правда" зв'язалася з прес-службою Мінтрансу. Там повідомили, що Рудьковський особисто надав газеті відомості про свої доходи.

19 квітня поточного року міністр спрямував листа до "Урядового кур'єру": "Відповідно до чинного законодавства, прошу опублікувати інформацію про доходи, цінні папери, нерухому майно, цінне рухоме майно та вклади в банках мене та членів моєї сім'ї за 2006 рік".

Цей лист від Рудьковського супроводжувався довідкою, яка також підписана ним. Там міністр вдруге зазначив, що повідомляє "інформацію про доходи, цінні папери, нерухоме майно, цінне рухоме майно та вклади в банках міністра та членів його родини за 2006 рік".

Тобто Рудьковський стверджував, що повідомляє абсолютно все, чим володіє. Власне, таку декларацію і вимагає подавати закон про боротьбу з корупцією.

Джерела "Української правди" в Міністерстві транспорту додатково уточнили, що в листі Рудьковського викладена вся інформація, яка є в його декларації.

Однак у цій довідці житлом міністра названо тільки квартиру на сто метрів у Києві. Тобто, судячи з листа Рудьковського, у нього немає будинку під номером 96, в якому він вже понад рік живе у "Золотих воротах".

... Читать дальше »

Просмотров: 1381 | Добавил: kila | Дата: 21.11.2007 | Комментарии (0)

Цього разу "Українська правда" пише поки тільки про спроби здійснити будівництво одним з найвпливовіших державних діячів України – Іваном Плющем.

Особливість ситуації в тому, що секретар Ради нацбезпеки хоче звести собі приватне житло, але на ділянці державної землі. У становище Плюща солідарно увійшли політичні опоненти – і президент, і прем’єр – які дали відповідні доручення своїм підлеглим.

За два дні до виборів, 28 вересня цього року, Плющ звернувся до президента Ющенка з заявою передати йому у власність будинок номер 4 в комплексі відпочинку "Пуща-Водиця", де він і зараз проживає.

Плющ пояснив, що хоче провести за власні кошти реконструкцію цього будинку, який за ним закріплено в довічне користування як за екс-спікером парламенту.

Тому секретар Радбезу просить президента поклопотати про вирішення його питання перед Віктором Януковичем, аби Кабмін ухвалив необхідні рішення.

1 жовтня, в день, коли вся країна аналізувала результати дострокових виборів, Ющенко направив звернення до прем’єр-міністра та керівника Державного управління справами.

Янукович мовчки, без публічних обурень, взяв до виконання доручення президента, хоча сам же рік тому заявляв, що Ющенко більше не має права давати такі вказівки Кабінету міністрів.

Наказ Януковича Азарову підготувати проект рішення уряду датований 3 жовтня, а вже 5 числа того ж місяця Міністерство юстиції дало свій позитивний висновок.

Люди, ознайомлені з темпами документообігу в українській владі, можуть тільки позаздрити тій швидкості, з якою "питання Плюща" пішло по інстанціях в уряді Януковича.

Опоненти секретаря Радбезу радять шукати пояснення цьому в шансах Плюща стати спікером при широкій коаліції НУНС і Партії регіонів.

Також нагадаємо, що днями Плющ був помічений в товаристві Януковича і Ахметова в Донецьку на футбольному матчі "Шахтаря".

Лавринович у пояснювальній записці послався на Цивільний кодекс, який містить норму, що підпадає під бажання Плюща отримати новий будинок у приватну власність.

"У разі, якщо вартість переробки і створення нової речі істотно перевищує вартість матеріалу, право власності на нову річ набуває за її бажанням особа, яка здійснила таку переробку", - сказано у вердикті Мінюсту.

"Реалізація проекту розпорядження Кабінету міністрів не потребує витрат з державного бюджету", - також навів ще один аргумент Лавринович.

Отримавши такий оптимістичний прогноз від Міністерства юстиції, Азаров доручив готувати проект рішення Кабміну.

До "Української правди" потрапив цей документ, який після свого ухвалення має зробити Івана Плюща щасливим власником невеликої ділянки в тихій "Пущі-Водиці".

Станом на цей момент немає інформації, чи скріпив його своїм підписом сам прем’єр-міністр. На відміну від постанови, розпорядження уряду Янукович може видати не тільки на засіданнях Кабміну, а в будь-який момент.

Документ підписаний міністрами юстиції та економіки Олександром Лавриновичем і Анатолієм Кінахом, а також главою Фонду держмайна Валентиною Семенюк.

Однак, на відміну від Мінюсту, Семенюк завізувала проект із зауваженнями. На її думку, розпорядження уряду – за схемою Плюща – є "скритою приватизацією, яка призведе до відволікання коштів від Державного бюджету України".

Очевидно, вона мала на увазі захмарну вартість землі в одному з найкозирніших місць під Києвом, де проведені всі комунікації та цілодобово здійснюється державна охорона.

Принциповість, яку вирішила продемонструвати Семенюк, справді вказує, що їй немає чого втрачати – після формування нової коаліції вона серед претендентів на звільнення.

"Українська правда" зв’язалася з Державним управлінням справами, де підтвердили, що очікують рішення Кабміну, аби почати відведення під Плюща.

Водночас співрозмовник у ДУСі на умовах анонімності повідомив подробиці, які відрізнялися від версії, викладеної у листі Плюща.

За його словами, Плющ зараз мешкає на дачі в "Пущі-Водиці", зведеній в 1950-60 роках і закріплений за ним довічно ще розпорядженням в.о. прем’єра Юхима Звягільського тринадцять років тому.